Кохання поета і чекістки

Про любовні пригоди українського поета Володимира Сосюри ходили легенди. У нього були закохані десятки дівчат, а його інтереси змінювалися з надзвичайною швидкістю. Однак усе ж одна жінка залишила відбиток у житті Володимира — Марія Данилова. Він ласкаво називав її Муркою, але відома вона була за чекістським псевдонімом «Даніна». Він присвячував їй вірші, а вона вісім років стежила за ним за завданням радянських спецслужб. Він дізнався про її таємну роботу і залишився з нею, а вона врятувала його від розправи.

Знайомство Володимира Сосюри з Марією Даниловою відбулося вже після першого невдалого шлюбу поета. У 1922 році він заручився з Вірою Берзіною, але згодом між ними стали її антиукраїнські погляди.

У 1931 році після концерту до дня народження Тараса Шевченка в Сталіно (нині — Донецьк) поет зустрів своє справжнє кохання. Марія Данилова народилася у Ленінграді та була на 12 років молодшою за Володимира. Вона щойно закінчила Київську балетну школу, а він ще не був відомим поетом. 

Через 10 років після одруження кохану «Мурку» Володимира завербували радянські спецслужби. У 1941 році пару евакуювали з України до Росії, де у Москві дружину поета знайшов НКВС. Таємна служба Марії Сосюри розпочалася під час війни.

За її власними словами, НКВС готував її до роботи в німецькому тилу на окупованій Київщині. Однак дослідники все ж схиляються до того, що під прицілом із самого початку були Володимир Сосюра та його літературне оточення. Достеменно відомо про випадок застосування агенткою «Даніною» провокативного методу щодо її чоловіка. Зокрема, у Москві під час війни Марія запропонувала Володимиру та їхньому спільному знайомому перейти на бік німців.

Доносити на свого чоловіка та мешканців київського будинку «Роліт», де жили заслужені літератори того часу, «Даніна» продовжила й після війни. Вона повідомила НКВС, що протягом літа 1947 року до них у гості заходив чоловік зі Львова, який називав себе великим шанувальником творчості Володимира Сосюри. За її словами, він пропонував їм перейти на бік націоналістів, зрадити СРСР та втекти за кордон.

Про свою співпрацю з радянськими спецслужбами Марія розповіла не лише Володимиру Сосюрі, а й коханцю Миколі Кравчуку, лікарю Степану Савченку і випадковому чоловіку Григорію Михайловичу. Однак до кримінальної справи проти неї призвів її лист до голови Спілки письменників Олександра Корнійчука, у якому Марія визнала себе агенткою. 

Таємна служба спричинила чутки про її сексуальну розпущеність, тож дружина поета вирішила вжити заходів. Вона розкрила себе Олександру Корнійчуку й попросила його розвіяти плітки. Однак замість відновлення доброго імені Марія отримала 10 років ув’язнення — Олександр доніс на неї у МДБ.

Своє покарання Марія відбувала у таборах Уралу, Сибіру й Казахстану. У цей час Володимир Сосюра писав звернення з проханнями про перегляд її справи, але за життя Сталіна вони не мали жодного впливу. Надія на звільнення з’явилася лише після його смерті. Марія написала листа Микиті Хрущову, у якому попросила її повторно допитати, щоб вона могла довести хибність звинувачень у антирадянській діяльності.

У 1954 році комісія переглянула її справу та змінила вирок на три роки таборів. На той момент Марія вже відбула більше, тож її звільнили, і вона повернулася у Київ.

Володимир і Марія Сосюри прожили разом ще 10 спокійних років, доки їх не розлучила смерть поета.