Василь Симоненко горів бажанням запалити національне відродження. Разом зі своїми товаришами-шістедесятниками він займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. За його участю було відкрито таємні братські могили жертв сталінських репресії на Васильківському та Лук’янівському кладовищах та у Биківнянському лісі, тим самим підписуючи собі смертний вирок.
Симоненко був постійно під наглядом КДБ. У 1952 році його жорстоко побили міліціонери. З того часу його стали мучити гострі болі в боці, після чого йому діагностували рак нирок. Згорів за кілька місяців, наче свічка. Майже всі друзі відвернулись від нього, побоюючись розправи збоку радянської влади.
Письменник прожив лише 28 років.
За все коротке життя Василя Симоненка встигли побачити світ лише дві книги – «Тиша і грім» (збірка поезій) та «Цар Плаксій і Лоскотрон». Решта праць вийшла вже після смерті поета за допомогою його друзів.
.jpg)
Немає коментарів:
Дописати коментар